Вибір детектора

Аптеки, АЗС, магазини самообслуговування (супермаркети), оптові склади, нотаріальні і ріелтерські контори, перукарні, ринки, СТО... Список місць, де зараз рекомендовано використання детекторів банкнот може зайняти не одну сторінку. "Рекомендовано використовувати" – тому що законодавчо зобов'язати людини подбає про своє особисте фінансової безпеки ніхто не в праві. У праві тільки порекомендувати, порадити, а прийняти рішення кожен повинен самостійно.
Використання детекторів в сфері торгівлі і надання послуг має певні відмінності від використання детекторів валют банківськими установами і тим більше експертно-криміналістичними центрами. Першим і одним з головних відмінностей є найбільша привабливість саме цієї сфери для збуту підроблених банкнот. Свідомо пропонувати підроблені банкноти у банку зі зрозумілих причин навряд чи прийде комусь в голову. Другий аспект цього питання: Якщо фахівець ЕКЦ може дозволити собі витратити 30 хвилин і більше на повномасштабне вивчення справжності купюри, касир банку зобов'язаний дотримуватися вимог Національного банку щодо контролю справжності валют, то касир в звичайному магазині, або операціоніст АЗС повинен максимально оперативно і якісно обслужити клієнта, так як за ним вишикувалася ціла черга. І в теж час подбати, щоб в касу потрапили тільки справжні банкноти, а не красиві "репродукції" на легальний платіжний засіб.
Захист сучасних банкнот дуже сильно еволюціонувала з моменту появи паперових грошей і продовжує удосконалюватися. Не будемо заглиблюватися в подробиці і проблеми захисту готівкових грошей – про це написана не одна стаття і навіть не одну наукову працю. Нехай цим займаються фахівці.
Зараз мова йде про те, як простому касиру в магазині, не вчитуючись у тома спеціальної літератури і не відвідуючи курси банківських касирів, виявляти фальшиві банкноти і в теж час встигати оперативно обслуговувати клієнтів. Відповідь начебто проста – потрібно купити детектор валют. Благо їх зараз ставок – гати, і такі і сякі – бери не хочу. Але в процесі вибору, а точніше його наслідків, часто починають спливати усіма нами улюблені прислів'я – "Скупий платить двічі", часто слово "двічі" можна замінити більш значними цифрами, приказка "Дешева рибка – погана юшка" тут теж до місця. З іншого боку питання підійдуть приказки "І вівці цілі, і вовки ситі", або "Дешево і сердито". Якщо перефразувати – "Як би так зробити, щоб і не переплатити і залишитися задоволеним результатом?". Цим питанням задаються всі – такий вже у нас менталітет.
З точки зору пересічного покупця у всьому розмаїтті детекторів і варіацій їх функціональності чорт ногу зломить, а не дуже "товстий" бюджет буде наполегливо радити взяти чого-небудь подешевше. "Дешевше" в реаліях сьогодення означає детектор валют, що забезпечує тільки ультрафіолетове (далі УФ) контроль, якщо вже трохи дорожче – то УФ + контроль водяних знаків, магнітних міток і, можливо, збільшувальна лупа. Варіант "трохи дорожчі" за логікою більш прийнятний з точки зору горезвісної – "ціна \ якість". Дійсно прийнятний, так як при умові володіння касиром знань в області специфіки водяних знаків, розміщення магнітних міток і микротекстов на кожному окремо взятому номіналі, а також застосування цих знань при роботі з детектором – касир отримає гарантію відловлювання фальшивих банкнот. Відповідно прийнятний, якщо касир пройшов спеціальний курс з захисним сучасних технологій валют і, що не маловажно, має достатньо часу, щоб використовувати отримані знання.
Як показує практика, в більшості випадків, рядовий касир не має ні одного, ні іншого. Тобто буде використовувати в детекторі "трохи дорожче" тільки УФ контроль, а гроші які становлять різницю між детектором "дешевше" і "трохи дорожче" виявляються викинутими на вітер.
На первый взгляд получается замкнутый круг – "детектор подешевле" сегодня не дает полной гарантии отлавливания фальшивых денег, так как применяет контроль технологически и морально устаревшей УФ защиты, воспроизведение, или имитация которой на фальшивых деньгах приобретает сегодня настораживающий, а завтра скорей всего уже угрожающий характер. А полноценное использование детектора "немного дороже" в условиях современных реалий сферы торговли и предоставления услуг не представляется возможным. І в першому і в другому варіанті гроші витрачені на товар, який не повністю виконує свого функціонального призначення. Друга сторона медалі має психологічний аспект – маючи на робочому місці УФ детектор валют, касир підсвідомо "перекладає відповідальність" за прийом фальшивки на нього – відповідно втрачає власну пильність. Все правильно – технічні засоби покликані полегшити роботу, тільки от УФ детектор повністю гарантувати відлов фальшивок сьогодні вже не може і відповідальність за прийом фальшивих купюр нести буде все одно касир.
Замкнуте коло замкнуте лише на перший погляд. Існують технології захисту, а відповідно і детектори не мають зазначених недоліків. Технології, що не вимагають особливих знань від касира, в теж час забезпечують оперативний контроль і що найбільш важливо повністю захищають від фальшивих грошей.
Технології контролю інфрачервоного захисту (далі-ІК), а саме про неї йде мова, до недавнього часу були прерогативою експертів і не мали широкого використання у сфері торгівлі і надання послуг. Не мали поширення, оскільки технологія УФ захисту забезпечувала належний контроль, була технологічно дешевої у виробництві і простий. Останні характеристики як раз і відбилася на тому, що фальшивомонетники швидко її освоїли.
Кустарним способом ІК захист імітувати технічно неможливо. Використання спеціального обладнання робить підробку дуже дорогий і економічно невигідною. Згідно загальну думку експертів ІК захист буде бар'єром для фальшивомонетників не менше 10 років. Дорожчий ніж УФ детектор, але при цьому повністю забезпечує всі вищевказані потреби касира, ІЧ детектор за цей час окупить себе як мінімум десять, а то і більше разів.